Спочатку тобі здається, що ти прокинувся на іншій планеті, або це просто неймовірної краси сон. Потім приходить думка, що це все – нежива картинка, її просто хтось прифотошопив, і всі ці незвичні ландшафти вулканічного походження, печери та підземні міста лише продукт твоєї уяви. Дивишся на це і в сотий раз думаєш – «як же може бути настільки гарно». Це все про Каппадокію – непляжну Туреччину. Каппадокія є одним з туристичних центрів Туреччини з унікальними вулканічними ландшафтами, каньйонами, печерними і підземними містами. Історія регіону починається з 5 тис. років до н. е. Весь цей час він знаходився на перехресті цивілізацій, входячи черзі до складу Хетської, Перської, Римської та Османської імперій.
Долини, каньйони, пагорби і скелі незвичайної форми здаються пейзажами потойбічного світу. За непідтвердженими чутками, саме видами гір та печер Каппадокії надихався Джордж Лукас, коли створював вигляд Татуїна для фільму «Зоряні війни. Нова надія». В Каппадокії навіть можна замовити екскурсію стежками героїв саги.
Востаннє вулкани вивергались в Каппадокії кілька мільйонів років тому. Саме після цього тут сформувався шар вулканічного матеріалу товщиною 150 м, який зробив місцевий грунт настільки родючим, що зараз в регіоні дуже популярно вирощувати абрикоси, цукровий буряк, турецький горох і виноград. Річкова і паводкова вода, що стікала зі схилів пагорбів, розмила формації і надала їм химерні форми грибів, башточок, голок, ковпаків і конусів. Найвищі точки стародавні каппадокійці використовували в якості системи оповіщення, подібної до тієї, що застосовували жителі Ґондора і Рохана у «Володарі кілець». Найдавніші зі знайдених в цій місцевості глиняних табличок датуються 2 тис. років до н. е. Збереглися кілька підземних міст. В середні віки по Каппадокії проходило багато важливих торговельних шляхів, в тому числі і Шовковий. З 1985 року регіон віднесли до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Їхати сюди треба тоді, коли хочеться не надто тривалого відпочинку і так, щоб не сильно далеко від України, але при цьому отримати купу нових вражень і емоцій.
Що подивитися в Каппадокії?
Туристам потрібно мінімум три дні, щоб оглянути всі основні визначні пам’ятки Каппадокії. Звичайно, всього за цей час не побачити: в цьому регіоні тільки церков і каплиць налічується більше тисячі. Основні місця, які варто відвідати:
- Невшехір – місто, в якому люди, як і багато століть назад, живуть в печерних будинках.
- Гереме – місто- музей під відкритим небом. Тут знаходиться близько 30 печерних церков. У місті можна замовити політ на повітряній кулі (вартість – від 100 євро).
- Учхисар – найвища точка Каппадокії з печерною фортецею.
- Аванос – місто гончарів, розділене на дві частини найдовшою річкою Туреччини, Кизил- Ірмак. Тут можна подивитися, як вручну виготовляються керамічні вироби або придбати їх у готовому вигляді.
- Ортахісар – невелике селище, відоме завдяки печерній фортеці.
- Іхлара – глибокий каньйон вулканічного походження довжиною 14 км, в стрімких стінах якого християнські монахи збудували храми і з’єднали їх мережею підземних переходів.
- Чавушин – селище, в якому знаходяться церква Іоанна Хрестителя, прогулянкова стежка в зелену «Долину троянд», Червона долина (місце зустрічі світанку) і долина «димових труб фей», висота яких досягає 40 м.
- Поселення Мустафапаша (Сінасос) зі старовинними грецькими будинками.
- Гарячі джерела Байрамхаджі, розташовані в провінції Кайсері, поруч з кордоном провінції Невшехір. Це віддалене місце, і туристів тут небагато. Температура води – близько +40 ° C.
Як дістатися?
Каппадокія – це регіон, що складається з невеликих містечок, розташованих недалеко один від одного. Найзручніше летіти з Києва до Анкари або Стамбула, а звідти місцевими авіалініями в аеропорт в місті Кайсері. Вартість квитків до Анкари – близько 200 доларів в обидва боки, на внутрішній переліт лоукост-авіалініями Pegasus – від 30 до 70 доларів в обидва боки. Ще один аеропорт знаходиться в місті Нефшехір, але з 1 травня 2017 року його закрили для пасажирських перевезень. З Кайсері в Гереме, де зосереджена все туристичне життя Каппадокії, можна дістатися на автобусі або попередньо домовитися про трансфер до вашого готелю.
Автобусом їхати близько п’яти годин, вартість 12 доларів. Трансфер дуже колоритний, більшість пасажирів все-таки туристи, але є й місцеві жителі, за вікном – неймовірні краєвиди Туреччини.
Якщо є можливість вибирати, через яке місто летіти – летіть через Стамбул. Там теж є багато чого цікавого, на відміну від Анкари – сірої та особливо не колоритної. А ще там майже ніхто не розмовляє англійською, розібратися, куди їхати і де що знайти – дуже складно. Більшість туристів в Каппадокії – корейці, китайці та європейці, українців тут зустріти – величезна рідкість. Всі ми знаємо, що вони надають перевагу іншим видам відпочинку в Туреччині – пляж, море і вічний all inclusive.
Де зупинитись в Каппатокії?
Зважаючи на те, що саме Гереме називають туристичним центром Каппадокії, велика частина туристів, які подорожують самостійно, надають перевагу бронюванню готелів саме в цьому місті. Тут також можна орендувати мотоцикл, велосипед чи й машину і об’їздити всі визначні місця за декілька днів. Є у місті і безліч барів та ресторанів. Щоправда, про all inclusive тут почують ще нескоро.
Популярними серед туристів є печерні готелі. Tafloni Evleri – печерний готель класу «люкс», розташований в селищі Ортахісар, в 5 хвилинах їзди від Гереме. Персонал готелю організовує туристичні маршрути (піші та на велосипедах), польоти на повітряних кулях, прогулянки на конях, дегустації вин. Цікаво, що основний дохід селища Ортахісар не від туризму, а від продажу лимонів, які вирощують на узбережжі Середземного моря. Їх привозять сюди, в глибинку Анталії, і складають в печери. Там цитрусові зберігаються від чотирьох до шести місяців, дозрівають, набирають соку, після чого їх відправляють на ринок.
Найкращий час для відвідування Каппадокії – з квітня по червень. У липні і вересні тут спекотно (близько +30 ° C). Це і є піком сезону з найвищими цінами на житло. З грудня до початку березня тут холодно, проте в цей час можна покататися на лижах зі схилів гори Ерджіяс.
