Гданськ – Польща з пряниковими будиночками та балтійськими вітрами


Цегляні будівлі, воєнні пам’ятники, портові крани, багато зелені та холодне Балтійське море – таким запам’ятався Гданськ. Здається, місту створюють нове обличчя – відбудовують після Другої світової. Саме тут вона почалася і зруйнувала місто на 95%.


Перше, що кидається в очі в Польщі, – рівні дороги і надмірна педантичність жителів. Країна відносно не так давно в ЄС (з 2004-го) і видно, що люди ставляться до норм і правил, як до чогось священного (не кажу, що це погано, – навіть навпаки). Перейди тут дорогу на червоний і на тебе подивляться, як на білу ворону. Хоча трохи західніше від Польщі, в Іспанії чи Італії, це, здавалося б, норма – немає машин, але горить червоний – швиденько перебігти можна.

Але для мандрівників Польща явно не туристична мекка, погодитесь? Після Кракова та Познані, чесно кажучи, від Гданська нічого особливого не очікував – Польща собі, як Польща. Від Львова не відрізниш. Але де там. Зізнаюсь – помилявся. 

Гданськ почався з вокзалу

Ми приїхали до Гданська рано-вранці на головний вокзал. Він тут неймовірно гарний – стара будівля з червоної цегли, широкі вікна у формі арок, розкішна вежа висотою 50 метрів. Побудували будівлю вокзалу ще в 1900 році, під час Другої світової вона ледь не вся згоріла, та згодом була відбудована. До речі, вокзал у Гданську будували за тим же проектом, що і вокзал у французькому Кольмарі.

Потім на цьому вокзалі у нас ще станеться величезний конфуз. Як виявилось, польська залізниця не зовсім пунктуальна, тому купувати квитки зі стиковками не варто. Але про це трохи далі.

На вокзалі ми зайшли випити кави в МакДональдс і пішли шукати старе місто. Воно тут, до речі, через дорогу.

Старе місто

Потрапити до старого міста можна з різних боків, але головний і найвідоміший вхід – через Золоті ворота. Споруда сама по собі гарна і виконана в стилі ренесансу. Одразу ж за золотими воротами бере свій початок одна з центральних і найзнаменитіших вулиць старого міста – вулиця Длуга (Dluga). Вулиця ця досить широка, як для старого міста. По обидва боки тягнуться різнобарвні пряникові будиночки. Тут – найбільша кількість кафе, ресторанів і магазинів у Гданську на квадратний метр.

Отож welcome to Stare Miasto. Саме тут знаходяться основні пам’ятники історії та архітектури, розкішні будівлі і забуті вулички. Проте називати будівлі справді старими було би дивно – під час Другої світової більшість будівель у Гданську були зруйновані або дуже сильно пошкоджені. Їх всі відбудували (і продовжують робити це зараз) за зразками та ескізами довоєнних часів, але атмосфера все одно не та: ти дивишся на розкішний костел і розумієш – йому не 600 років, а вдесятеро менше.

Серед того, що уціліло – найбільший у Європі цегляний храм – собор Пресвятої Діви Марії. Це в тому числі і найбільша споруда в Гданську. Будувалася вона з 1343 до 1502 року. Храм вражає розмірами зовні, але, чесно кажучи, всередині мені не дуже сподобався: все дуже просто і примітивно (хоча не мені судити).

Ще один маст сі серед туристів – фонтан Нептуну. Гданськ – портове місто, тому пам’ятників, присвячених морській тематиці тут і справді достатньо. Згідно з місцевою легендою, аби прожити успішне і щасливе життя, кожен, хто приїжджає в місто вперше, повинен поцілувати статую Нептуна ззаду нижче спини. Є і такі сміливці.

Йдемо далі і доходимо до набережної Мертвої Вісли.

Мертва Вісла

Вісла – найголовніша артерія Польщі. Її протяжність 1047 км, а площа басейну – 198,5 тисяч км. квадратних. Протікає річка через Краків і Варшаву. А за 50 км від Балтійського моря ділиться на декілька рукавів: Ногат, Лановик, Мертва Вісла та інші. Саме у гирлі річки Вісла пройшли перші бої Другої світової – тут німці розбили польське військо і просунулись далі на схід.

Уздовж набережної Мертвої Вісли можна угледіти одразу декілька так званих “водних брам”. Вони відкривали вхід до міста з боку Мертвої Вісли. Найцікавіша брама тут – це знаменитий гданський “Журав” – портовий кран, збудований у 1442-44 роках.

Журав

Журав побудували в Середньовіччя як підйомний кран. Тоді він став найбільшим в Європі і був здатний підняти на висоту 11-ти метрів вантаж до 4 тонн, з його ж допомогою ставили щогли на кораблі.

Кран належав жителям Гданська і слугував не лише для підйому вантажів. По боках у нього були міцні захисні вежі, побудовані з цегли і оснащені бойовим знаряддям. У разі чого Журав міг дати відсіч при нападі.

Під час Другої світової дерев’яна конструкція крана повністю згоріла, а цегляна була пошкоджена на 60%. Реконструкція почалася у 1956 і тривала 6 років.

Сьогодні Журав – це частина експозиції Центрального морського музею. Не так давно тут також відкрили Центр морської культури, перший і поки єдиний в країні. Всередині зробили мультимедійну експозицію з 60 стендами, де в інтерактивній формі можна ознайомитись з морською археологією, кораблебудуванням, технікою та навігацією.

Балтійське море

До Балтійського моря від старого міста пішки не дійти. Хіба якщо ви готові прогулятися годинки 2. Якщо подорожуєте самостійно, їдьте на трамваї за 3,8 злотих, якщо компанією від 3 людей – сміливо беріть таксі. Воно обійдеться в 10-12 злотих, те ж саме, що і на трамваї за трьох, зате швидко і зручно.

Їхати зі старого міста сюди хвилин 15. Набережна гарна і пляжі чисті, а от море для купання зовсім не годиться (особливо в осінню пору). Вода бруднувата і прохолодна (близько 16 градусів у вересні). Проте посидіти на пляжі під шум хвиль і крики чайок – ідеальний варіант для відпочинку.

Можна також орендувати велосипед і об’їхати всю набережну – вона тут повністю обладнана велодоріжками.

Вестерплатте

Саме на військовому складі острова Вестерплатте у Гданську і почалися перші бої Другої світової війни.

1 вересня 1939 року, о 4:45, лінкор “Шлезвіг-Гольштейн” відкрив вогонь по Вестерплатте. Протягом наступних семи днів захисники відбили 13 штурмів і десяток атак, але зрештою німці захопили Вестерплатте і весь Гданськ, перейменувавши його у вільне місто Данциг. У 1945-му територію повернули полякам.

Доїхати можна на 10 трамваї з залізничного вокзалу до Нового Порту, а потім пересісти на паром, який і довезе до острова Вестерплатте. Ніяких особливих місць для відвідування тут немає, але прогулятися історичними місцями варто.

Де їсти у Гданську

Найбюджетніший варіант, як завжди, купувати їжу в супермаркеті. Рекомендую два найбільш поширених у Польщі –  Lidl і Biedronka. Ціни так не сильно відрізняються від наших: фрукти та овочі трохи дорожчі, крупи за такою ж ціною, морозиво дешевше навіть. Все потрібно порівнювати.

Також можна їсти у фаст-фудах типу McDonalds та KFC.

Але, звісно, найкращий варіант – зайти в місцеві кафе і спробувати польської кухні – бігос, пироги (щось типу пельменів), голомбкі (голубці), журек (суп на хлібній заквасці) та зупа.

Непунктуальна польська залізниця

Гданськ не хотів прощатися з нами! Ми купили квитки з Гданська до Познані на 17.00, а потім на 22.00 мали пересісти на поїзд до Шамотуле (містечко недалеко від Познані). Але о 16:55 на станції повідомили, що потяг запізнюється на 10 хвилин. Ну, запізнюється, то й запізнюється. Почекали ми 10 хвилин, о 17:06 повідомляють: час затримки поїзда продовжено до 20 хвилин. І, щоб ви розуміли, говорили так години дві – просто відстрочували час.

Нарешті поїзд приїхав о 19.00, ми проїхали одну станцію і на наступній стояли ще годину невідомо чому. Прибули ми в Познань ледь не опівночі, з запізненням у 3 години. Як добре, що наш поїзд до Шамотуле теж затримався, і ми в останню мить встигли на нього.

Коротше, краще не плануйте стикові рейси з польською залізницею. Можливо, це просто нам так не пощастило і затримка поїзда у Польщі – рідкість, але згадка не з найприємніших.

Загалом про Гданськ лише найкращі спогади. Повернувся би сюди обов’язково. А якщо ви ще й досі вагаєтесь: їхати чи ні, з задоволенням скажу – відвідати Гданськ обов’язково треба!